Що таке ЕКЗ?

31.10.2018

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ), рідше також використовується термін in vitro fertilization (IVF) — один з надійних методів, що багаторазово підтвердив свою ефективність вирішення проблеми безпліддя. Перша дитина, дівчинка, яка народилася за допомогою екстракорпорального запліднення в 1978 році, вже сама стала матір’ю. Так що в наші дні ЕКЗ не відноситься до якихось унікальних процедур, хоча вимагає певного обладнання, участі кваліфікованого фахівця-репродуктолога, ну і, звичайно ж, терпіння майбутньої матері й чіткого дотримання рекомендацій лікаря з її боку.

Зачаття в рамках програми ЕКЗ

При ЕКЗ змінюється місце процесу зачаття: статеві, або репродуктивні клітини (яйцеклітина і сперматозоїд) з’єднуються поза організмом (дослівно «in vitro» означає «в склі», «в лабораторному посуді»). Отримані таким чином ембріони деякий час (як правило, протягом 3-5 днів) зростають в спеціальних умовах — в контрольованому живильному середовищі, при оптимальному температурному режимі та вологості, а потім переносяться в організм жінки, яка буде їх виношувати.

Звичайно, перед перенесенням ембріонів організм жінки необхідно відповідним чином підготувати. Для цього фахівець, який проводить лікування безпліддя, призначає спеціальні препарати й надає рекомендації щодо повсякденного режиму жінки.

Основні етапи лікування безпліддя методом ЕКЗ

• Консультація з лікарем-репродуктологом з питань можливих причин безпліддя і потенційних методів лікування безпліддя.
   
• Після консультації пара проходить медичне обстеження для з’ясування стану здоров’я.
   
• Стимуляція суперовуляції. Суперовуляція — стан, при якому в яєчниках жінки дозріває кілька фолікулів, які в нормі містять яйцеклітини (в природному циклі у жінки дозріває 1-2 фолікули). Необхідність отримання більшої кількості яйцеклітин обумовлена ​​тим фактом, що при ЕКЗ не всі отримані яйцеклітини можуть успішно запліднитися, крім того частина яйцеклітин може бути «забракована» лікарями з інших причин. Для стимуляції суперовуляції використовують спеціальні препарати. Так, суперовуляція досягається за допомогою гормональної стимуляції яєчників. Для цього застосовують екзогенні (чужорідні) гонадотропіни, при цьому заблокувавши медикаментозною терапією ендогенні (власні) гонадотропіни. Така тактика дозволяє регулювати ріст домінантних (великих) фолікулів в яєчниках і дозрівання яйцеклітин. У деяких випадках яйцеклітина може бути отримана і в природному менструальному циклі жінки. Схема призначення препаратів, які використовуються для стимуляції суперовуляції, як правило, стандартизована. Однак при ЕКЗ важливо приділяти увагу індивідуальним особливостям кожної пацієнтки. Наприклад, для цього розроблені кілька варіантів застосування стимуляції: «коротка», «довга», «в природному циклі». Яка саме з них буде застосовуватися — визначає індивідуально лікар.
   
• Пункція фолікулів та отримання яйцеклітин, яка проводиться через 35-36 годин після введення спеціального препарату — тригера. Процедура проводиться під ультразвуковим контролем через піхву з використанням короткочасного наркозу (до 20 хвилин). Після пункції фолікулів пацієнтка перебуває під наглядом персоналу близько 2-4 годин, протягом яких контролюються її самопочуття, пульс, артеріальний тиск. Після спостереження за умов нормального самопочуття пацієнтка може покинути клініку.
   
• Запліднення яйцеклітин in vitro, яке проводиться протягом 3-6 годин після отримання яйцеклітин. При нормальних показниках спермограми (достатній кількості рухливих і морфологічно нормальних сперматозоїдів) і ряду інших параметрів, яйцеклітини змішують зі сперматозоїдами й поміщають в інкубатор. У разі зміни показників, штучне запліднення проводиться з використанням спеціальної маніпуляції — ICSI.
   
• Культивування («вирощування») ембріонів проводиться в інкубаторі з певними температурою, рівнем вологості й газовим складом середовища. Отримані ембріони можуть культивуватися до 5 діб. У цей час фахівці контролюють культивацію, щоб виявити небажані процеси.
   
• Перенесення ембріонів в порожнину матки здійснює лікар-репродуктолог на 3-5 день. За допомогою спеціального маленького (1-2 мм) катетера фахівець переносить певну кількість ембріонів разом із поживним середовищем. Процедура проводиться під ультразвуковим контролем. Після перенесення пацієнтці рекомендується полежати 5-10 хвилин, далі вона може вести звичне життя. Слід тільки уникати важких фізичних навантажень, не проводити теплові процедури (сауна, баня і т.д.), часто рекомендується статевий спокій.
   
• Підтримка лютеїнової фази. Після перенесення ембріонів пацієнтці призначають препарати, які підтримують її гормональний цикл і сприяють успішній імплантації ембріона (препарати естрогену, прогестерону, хоріонічного гонадотропіну). Через 2 тижні після перенесення ембріонів визначають настання вагітності — визначається рівень хоріонічного гонадотропіну (ХГ) в крові. При позитивному тесті (підвищенні рівня ХГЛ в крові) вважається, що вагітність настала. Через 10-14 днів проводять ультразвукове дослідження для встановлення факту маткової вагітності та кількості ембріонів.